Син запитав, чи я помру, – Яніна Соколова проти смертельної недуги

Яніна Соколова та рак – син запитав, помру я – інтрев’ю

Авторка та ведуча програм "Рандеву", "Вечер с Яниной Соколовой" дала велике інтерв’ю для сайту телеканалу 24 – про жорстоку боротьбу за власне життя, зйомки безпрецедентного фільму "Я, Ніна" і зворушливу дружбу із Валерієм Харчишиним та Святославом Вакарчуком. Об этом сообщает assessment.in.ua со ссылкой на СМИ.

30 курсів променевої терапії, незліченні "хімії", втрата волосся, вій та брів. Вона пройшла крізь справжнє пекло. І вижила.

Першу та другу частину інтерв’ю з Яніною Соколовою читайте на сайті 24 каналу

Зараз Яніна доволі спокійно розповідає про всі тортури. Навіть усміхається, коли пригадує, як синочки бігали за нею з її ж перукою: "Мамо, ти забула своє волосся!" Голос на мить підводить Соколову лише в одному моменті: "Син запитав, чи я помру…"

Вона дала обіцянку собі, дітям і усім:

Все буде добре.

Перші сім днів після "хімії" – це пекло

Готуючись до цієї розмови, я прочитав і переглянув кілька ваших інтерв’ю, проте у жодному з них не було теми дітей і матері, яка бореться із важкою недугою. Ваші сини, мабуть, вже багато чого розуміють. Помічають, що з мамою коїться щось "не те". Як ви їм пояснили?

Мирону – 5, Миколі – 8. Мирон ще небагато розуміє окрім слова "хвороба", що для нього асоціюється із нежитем або коліками. А ось Микола… Його прадідусь Ваня помер від раку кишківника. Ми були у лікарні, коли йому зробили операцію. Микола за цим процесом спостерігав, а потім дізнався, що прадідусь помер.

Тому, коли мені цей діагноз поставили, ми дітям особливо нічого не розповідали. Вони дізналися, коли мене поголили. Волосся сильно випадало, вже не було що розчісувати, у мене не залишалося вибору. Коля запитав, чому я поголена. Сказала йому, що у мене рак. Він запитав, чи я помру. Я відповіла, що не планую, що все буде добре. Він заспокоївся. Потім були навіть смішні моменти. Я іноді вибігаю, а Микола кричить: "Мамо, ти забула своє волосся!" І вони удвох несуть мені цю перуку, яка зараз на мені. Це дуже кумедно. Словом, я їм пообіцяла, що не помру і буду намагатись дотримати свого слова (Усміхається).

Чи були у вас моменти максимального відчаю, коли здавалося, що це – кінець?

Максимальний відчай пов’язаний із фізичними процесами, які в тобі відбуваються. Для читачів я поясню, що після другої "хімії" у тебе випадає волосся, брови і вії. Тобто, десь на третій "хімії" у мене не було вже нічого. Українці про це ще нічого не знали, всі мої проекти виходили, а ми 2,5 години робили мені брови та вії – ніхто цього навіть не помітив. Через якісну перуку, яка зараз на мені, дуже складно повірити, що це не моє волосся. Воно реально виглядає дуже природно.

Але відчай, який я мала через хіміотерапію, пов’язаний ще й з різними фізіологічними змінами – не деталізуватиму, вони не дуже приємні. Я пройшла 30 курсів променевої терапії – коли ти лягаєш у такий саркофаг, схожий на солярій, і тебе опромінюють. А потім на опромінених ділянках – реакція, бо це ж фактично радіація…

Коли ти робиш проекти, як зазвичай, коли на роботі якісь негаразди і ти повинен усе контролювати, а тобі – вкрай кепсько, бо це тільки третій день після "хімії"… Поясню для тих, хто, на щастя, ніколи не мав із цим справи. Перші сім днів після "хімії" – це пекло, якого я не побажаю навіть ворогу. Ти не можеш спокійно сидіти на місці – тебе настільки викручує, що хочеться вити воєм. І нічого не допомагає.

Тому я зараз активно говорю про доступ до медичного канабісу, адже всі ті препарати, які мені кололи, мали побічну дію. Доступ до медичного канабісу – це можливість українцям, які мають недуги онкологічні, епілептичні, неврологічні, плюс – військовим, які страждають від посттравматичного синдрому без кінцівок (а це – шалений біль!), позбутися цього болю і уникнути побічної дії. Американські українці передали мені кілька футлярів із канабісом. Я використовувала його під час цього найжахливішого періоду. Тож дуже чекаю, що закон нарешті буде ухвалений.

Яніна Соколова про хворобу
Я пройшла 30 курсів променевої терапії / Фото: May Lee

Я позбулася токсичних людей

Як цей період змінив вас внутрішньо? Чи відбулася переоцінка цінностей?

Дуже змінив. Я припинила боятися будь-чого, окрім негараздів зі здоров’ям моїх близьких. Тепер я точно розумію, що все це вирішено там, на небі. Я максимально позбулася токсичних людей навколо себе. Всіх, хто вносив у мене зневіру. Всіх, хто дозволяв собі критикувати те, що належить до мого світу. Всіх, хто давав мені оцінку і засуджував мене за моєю спиною. Усіх цих людей зі мною немає. Я їх не те що видалила з Фейсбуку, я повидаляла номери їхніх телефонів і більше з ними не бачуся.

Хоча частина з них – це люди, які були зі мною багато років. Просто буває так, що ти з кимось дружиш, бо це звичка, або ви навчалися в одному класі чи на одному курсі університету. Треба жити кожного дня, як востаннє, і робити все, щоб бути щасливим. А люди, які вселяють у нас зневіру і не дають нам любові та щастя, мають іти на три літери.

Зараз мене оточують тільки ті, хто мене любить. Всі проекти, які я роблю, – це проекти людей, які об’єднані любов’ю, почуттям гумору, співпереживанням одне до одного. Інші у нас просто не затримуються. А це – величезна кількість проектів! "Рандеву", де працюють 6 людей. "Вечір" – 14 людей. Фільм "Я, Ніна", команда якого складає близько 100 людей. "Кіно з Яніною Соколовою", моя телевізійна школа, де також працює десяток осіб. Тобто, навколо мене – величезна армія людей, які люблять, вірять і завжди підтримують. З іншими я не хочу мати справу ніколи.

Чекала Вакарчука, а Харчишин мене бісив

Ваш близький друг – Валерій Харчишин. Ви, напевно, ще навчалися, коли він уже підривав стадіони своїми концертами…

Я навчалася на першому курсі інституту і пам’ятаю момент, коли у Запоріжжі мама змушувала мене прибирати квартиру, а сама кудись пішла… Якраз розповідала йому цю історію кілька днів тому. Їм вручали зірку на Алеї зірок у Києві, Валерій мене запросив, щоб я промову "штовхнула" (Сміється). Так ось, мені було 17. Запоріжжя, "хрущівка" у центрі міста, каштани буяли – травень. Я пилососила і на магнітофоні "Весна" поставила касету "Території А". І там була пісня "Другої Ріки". Я співала і пилососила (Усміхається).

А зараз я стою на Алеї зірок і мій найкращий друг виглядав мене, бо я зухвало запізнювалась. "У мене є 10 хвилин. Давай, щоб я по бистрячку все сказала". Життя – непередбачуване. Ти можеш бути чиїмось фанатом, як от із Вакарчуком, а потім зустрітися, і людина, плачучи, як Вакарчук, скаже: "Ти – мій кумир. Я тебе просто обожнюю, неймовірно захоплююсь твоєю силою".

І тут я повертаюся у себе, 14-річну, яка ходила у спортзал в Палаці спорту цілий місяць, щоб потрапити на його концерт. У мене не було грошей на квиток, мене виховувала лише мама. Тож я навмисно записалася у спортзал, дотичний до університету, заплативши 15 гривень, ходила туди, щоб створювати ілюзію. І таки дочекалася, коли Вакарчук прямував через службовий вхід, який пролягав крізь спортзал. Тоді побачила його вперше. А зараз я дозволяю йому обійняти мене, кажу різні фрази, скидаю його, коли мені телефонує (Усміхається).

Як ви познайомилися із Харчишиним?

З Валерієм ми познайомилися 5 років тому. Я страшно його недолюблювала, він мене бісив. Адже свого часу робила перше своє інтерв’ю на телебаченні у Києві, я тоді вела "Сніданок з 1+1". Харчишин став дебютним гостем моєї зіркової рубрики. Ми зустрілися на Подолі, він поводився дуже зухвало, погано відповідав на запитання. Сидить людина, яка тупить, а ти ж хочеш зробити максимально цікаве інтерв’ю, проте отримуєш відповіді "так", "ні", "не знаю". Я була дуже розлюченою: "Ах ти, жук. Зухвала рок-зірка… Я ж твою музику слухала, прибираючи із пилососом, а ти ось так…"

А потім так сталося, що нам запропонували зіграти разом антрепризу про кохання. Ми зустрілися на репетиції. Я повинна була зіграти роль його коханки, з якою він зустрічається на прийомі у сексолога. Ось так ми на прийомі у сексолога перетнулися і з того часу дружимо (Усміхається). Це – мій найкращий друг, а я – його найкраща подруга.

Яніна Соколова
Я припинила боятися будь-чого, окрім негараздів зі здоров’ям моїх близьких / Фото: May Lee

У моєму житті з любовними історіями все досить примітивно

Ви працюєте над фільмом "Я, Ніна", бюджет якого – 40 мільйонів гривень. Яка ситуація станом на сьогодні? Яку суму зібрано? Що вже зроблено?

На даний момент (розмова відбулася у неділю, – прим. ред.) зібрано трохи менше 4 мільйонів. Це з 22 травня, коли я виставила фото з текстом у Фейсбуці. За цей час близько 5 мільйонів людей дізналися у соцмережах про наш проект і близько 4,5 тисяч допомогли нам різними донейтами. Зараз ми чекаємо рішення Держкіно щодо необхідного нам дофінансування. Вже відзняли всю одеську частину і якраз витратили ці 4 мільйони. Тепер потрібно решту суми, щоб восени почати зйомки київської частини. Якщо Держкіно дає нам частину цієї суми, ми впрягаємося у роботу вже у вересні. А потім чекатимемо Український культурний фонд, який у серпні запустить програму – теж претендуємо на гроші. Плюс – у нас є домовленості з кількома фондами, які поки приглядаються до нас.

Таким чином по крихтах ми зберемо всю цю історію, яка, повір мені, буде такою потужною, якої ще ніхто не бачив. По-перше, це життєвий байопік людини, яку всі бачать на телебаченні. Безумовно, з художнім вимислом. Плюс – головні ролі виконують я, Валерій Харчишин і Валерія Ходос. Вона – одна із топових актрис серіалів. Валерій, як музикант, має свою аудиторію, я – свою. Три різні аудиторії, які будуть зібрані під темою кохання. Це – любовний трикутник. У цьому фільмі буде абсолютно все, навіть "95 квартал".

Наскільки ця стрічка – автобіографічна? На 100 відсотків?

Це десь відсотків 40. Але переживання, які є в цьому фільмі, реальні. Втім, любовну історію ми трішки допридумали для того, щоб глядачеві було цікавіше. Бо у моєму житті з любовними історіями все досить примітивно (Усміхається).

Яніна Соколова
У фільмі "Я, Ніна" буде абсолютно все, навіть "95 квартал" / Фото: May Lee


Джерело статті: “http://24tv.ua/yanina_sokolova_ta_rak_intrevyu_3_chastina_sin_zapitav_pomru_ya_n1191573”

ТОП новости

Вход

Меню пользователя